От і закінчився 2011 рік. Мені навіть якось сумно – багато чого відбулось за ці 365 днів. Вирішив зібрати волю у кулак і написати про події мого життя за 2011 у блог. Давно я не наповнював його власноруч написаним контентом, хоча завжди хотілось.
На початку 2011 року я підбивав підсумки за 2010 рік та ставив цілі на наступний рік. Сьогодні зроблю щось схоже.
Напевне почну з онлайну:
Есть очень много рецептов как приготовить суши, но в точности их может выполнить только суши-мастер. Ходите за суши и ролами только в суши бары, а не в пиццерии!
Рівно рік назад я розміняв четверть століття. Завтра мені стукне 26 і я розумію, що так і до 30-ти не далеко. Та за цей рік я багато чого дізнався та трішки порозумнішав – став мудріше, якщо так можна сказати.
Зараз ми чекаємо на маленьку донечку – їй судилось народитись у 2012 році – рік кінця світу та проведення Євро 2012 в Україні – парадокс.
Привіт усім. Сидів я тут, заварював то каву то чай і час від часу переглядав свої дописи у блозі. І знаєте що – на мене впала хвиля ностальгії. Я зрозумів, що коли створював цей проект, то мені хотілось просто писати та ділитися з читачами усім, що відбувається у моєму житті (ну майже всім) та у тенетах.
Я планував заробляти значні суми з-за допомогою інтернету та блогінгу і розповідати іншим людям, як мені це вдається. Та з часом я почав лінуватися і писати все рідше та зациклився на заробітку. Але ж насправді це зовсім не головне:
Якщо людина завзято робить свою справу і їй це не аби як подобається, то її робота не може бути не поміченою. Я переконався у цьому на власному досвіді.
Якщо ви помітили, то у свій улюблений блог я став писати дуже рідко. Останні мої дописи були про заробітки в інтернеті та кілька записів у марафон про створення, розкрутку та монетизацію адалт блога.
Але більш за все я заскучив за блогінгом – насправді я дуже люблю описувати те, що у мене відбувається у реальному житті та в онлайн діяльності. Сьогодні зберу думки в купу, та розкажу, що останнім часом зі мною трапилось. Точніше розкажу про те, що відбувалось у жовтні.
Після того як я взнав, що буду татом, у мене в голові закрутилась купа питань: Як правильно виховати свою дитину? Як зробити так, щоб мою маленьку поважали та любили? Як навчити її всьому, що знаємо ми і більше? Як дати їй дорогу у гідне життя? Ну і так далі.
Під час цих роздумів я згадав як мене виховували мої батьки і якими шляхами йшли, аби я став таким як зараз є. Одним із спогадів стали гуртки куди я ходив, поки був дошкільням та школярем.
Крім того, що я запускав маленькі, власноруч збудовані, дерев’яні човни на воду я ще й займався різними видами спорту. Сьогодні хочу згадати усі спортивні гуртки, куди я ходив. Поїхали:
